З новим роком!!!

Відкритий урок з виробничого навчання

 У рамках місячника методичної комісії інтегрованих професій пройшов відкритий урок виробничого навчання з професії «Оператор комп’ютерного набору», який провела майстер в/н Мінченко Наталя Аркадіївна.

Тема відкритого уроку – «Робота з об’єктами ОС Windows», його методична мета: методика використання проблемних ситуацій при актуалізації та закріпленні знань, використання міжпредметних зв’язків.

Актуалізація опорних знань проводилась з використанням гри «Спіймай помилку». Були розроблені твердження так, щоб учні знайшли в них помилки  з подальшим виправленням. Під час гри  учні проявили логічне мислення та пізнавальну активність.

Пояснення нового матеріалу відбувалося з його практичним поетапним закріпленням. Під час пояснення майстер в/н покроково розглядав з учнями всі можливості «Панелі керування». Учні мали змогу під час пояснення зразу відкривати потрібні діалогові вікна та самостійно встановлювати необхідні параметри операційної системи Windows. Пояснення відбувалося чітко, лаконічно. Учні групи легко сприйняли навчальний матеріал.

Закріплення нового матеріалу було проведено нестандартно: спочатку одній учениці було запропоновано завдання пошукового характеру. Вона повинна була на дошці встановити відповідність малюнку ярликів Панелі керування та їх призначення. Решту учнів брали активну участь у мозковому штурмі, якій влаштувала майстер в/н. Група з поставленим завданням добре справилася.

9 листопада - день української писемності!!!

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст.

Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

 Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить “Повість врем’яних літ” (або “Повість минулих літ”), написаний на початку XII століття.

Автором “Повісті” вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-літописець (близько 1050 – 1114 рр.). Також його перу належать житія святих…

Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

Традиційно, в День української писемності та мови покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.

Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.

Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…

Щодо початку писемності в українських землях тривають наукові дискусії. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби.

Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть.

Укрпошта - зміни на краще!!!

Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» (ПАТ «Укрпошта») входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, є правонаступником УДППЗ «Укрпошта» та є національним оператором поштового зв’язку України згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року.

Діяльність Укрпошти регламентується Законом України «Про поштовий зв’язок» від 4 жовтня 2001 року, іншими Законами України, а також нормативними актами Всесвітнього поштового союзу, членом якого Україна стала у 1947 році.

Укрпошта функціонує як самостійна господарська одиниця з 1994 року, коли було утворено Українське об’єднання поштового зв’язку «Укрпошта», яке в липні 1998 року реорганізовано в нині діюче згідно з Програмою реструктуризації Укрпошти, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.98 за №1, з 1 березня 2017 року – ПАТ «Укрпошта».

Укрпошта сьогодні – це:

– Понад 12 тис. об’єктів поштового зв’язку: поштамти, поштові відділення, пересувні, сезонні та острівні відділення поштового зв’язку по всій Україні;

– Понад 73 тис. працівників, серед яких листоноші – майже 32 тис., оператори –13,7 тис. та сортувальники – 2,6 тис.;

– В 2015 році підприємство Укрпошта доставила 200,9 млн од. письмової кореспонденції, 15,4 млн посилок, 2,6 млн відправлень з оголошеною цінністю, 11,1 млн. переказів та понад 74 млн пенсій та грошових допомог;

– Безпосередня доставка пошти здійснюється до 15 млн абонентських поштових скриньок;

– За 2015 рік розповсюджено за передплатою та вроздріб 9 тис. найменувань періодичних видань або близько 507,4 млн примірників у рік;

– Перевезено близько 31 тис. тонн періодики протягом 2015 року, загальний пробіг автотранспорту при цьому становить понад 72 млн км;

– Щороку видання мільйонними тиражами стандартних поштових марок, близько 95 сюжетів художніх поштових марок і блоків, 140 сюжетів конвертів та карток.

– платіжна організація внутрішньодержавної небанківської платіжної системи “Поштовий переказ”. Відомості про платіжну систему “Поштовий переказ” внесені до Реєстру платіжних систем після узгодження з Національним банком України Правил цієї системи (Свідоцтво Національного банку України від 13.04.2017 № 34) . В рамках платіжної системи “Поштовий переказ” здійснюється пересилання поштових переказів як в межах України, так ї за її межі, а також приймання платежів. Для пересилання транскордонних переказів Укрпошта використовує Міжнародну фінансову систему Всесвітнього поштового союзу (Швейцарія) та систему Єврожиро (Данія).

Забезпечують виконання цієї роботи філіали підприємства (обласні, міські та спеціалізовані дирекції)

Загалом Укрпошта пропонує споживачам близько 50 видів послуг.

Місія: Надання споживачам високоякісних послуг у сфері поштового зв’язку, фінансових та інших загальнодоступних послуг.

Цінності: Відповідальне ставлення до кожного клієнта, забезпечення високої якості послуг, гарантія надійності та оперативності.

Укрпошта є національним оператором поштового зв’язку в Україні та бере активну участь у роботі міжнародних організацій: Всесвітнього поштового союзу, Асоціації європейських державних поштових операторів PostEurop, Регіональної співдружності у галузі зв’язку.

Філателія

Філателі́я — це колекціонування й вивчення знаків поштової оплати, до яких належать марки, етикетки, ярлики, різноманітні провізорії, поштові штемпелі (календарні й спеціальні погашення), штампи, а також конверти, поштові картки і листівки з цими знаками — надрукованими (так звані цілісні речі) або наклеєними (так звані цілі речі), інші види поштової документації.

Термін «філателія» створений від грец. «φιλέω» (люблю) і «ἀτέλεια» (звільнення від оплати) та означає замилування до поштових марок та інших знаків поштових оплат. У стародавній Греції на листах ставили особливу відмітку — телос («τέλος»), яка означала, що лист оплачений відправником і одержувачеві не потрібно нічого платити. Ця відмітка є ніби попередником сучасної поштової марки, що замінила грошову плату за пересилання листів. Таким чином, слово «філателіст» позначає той, що «любить знаки поштової оплати». Цікаво, що в Болгарії філателіста так і називають — марколюб (болг. марколюбител).

Щоправда, спочатку вживався термін «тембрологія» (фр. timbre — поштова марка). Коли зрозуміли, що так звані колекціонери поштових марок не стільки вивчають їх, скільки збирають для зовсім інших цілей, скажімо, обклеювання кімнат, нове захоплення охрестили «темброманією» («маркоманією»). Термін «філателія» ввів французький колекціонер Жорж Ерпен (Georges Herpin) у 1864 році. У статті, вміщеній у французькому щомісячному журналі «Колекціонер поштових марок», він писав, що термін «маркоманія» не відображує сенсу справи, і запропонував нове визначення — «філателія», в якому закладено все, що стосується знаків поштової оплати — конвертів, штемпелів, поштових документів.

Оскільки одній особі вести з успіхом справу колекціонування складно, любителі почали об'єднуватися в товариства збирачів поштових марок, які було створено в США (1868), Великій Британії («Philatelic Society», Лондон, 1869), Німеччині(1869), Франції («Société française de timbrologie», Париж, 1874), а потім і в інших країнах. Наприкінці XIX століття товариств філателістів нараховувалося понад 400, з яких більшість зосереджувалася в Німеччині та Сполучених Штатах Америки. Представники німецьких спільнот щорічно, починаючи з 1889 року, збиралися на з'їзди (Philatelistentage).

Влаштовували виставки знаків поштової оплати. Перша така виставка приватної колекції відбулася в 1852 році в Брюсселі. Потім експозиції влаштовували в Берліні (1870), Відні (1873 — перша міжнародна), Парижі (1878), Антверпені (1887 — міжнародна), Нью-Йорку (1889). У 1890 році на відзнаку 50-річчя існування поштової марки провели аж три таких заходи — у Відні, Магдебурзі й Лондоні.

«Блакитний Маврикій», одна з найбільш рідкісних марок у світі, що належить королеві Великої Британії Єлизаветі II.

У світі нараховується мільйони зареєстрованих філателістів, але збирачів, котрі не належать ні до яких товариств, значно більше. Інтерес до колекціонування поштових марок виявляли російські літератори Чехов, Блок і Горький, академіки Бардін і Павлов, командир крейсера «Варяг» Руднєв, президент США Рузвельт, співак Карузо та багато інших відомих людей. Поштовими марками також цікавилися Маркс і Енгельс, а дочка Маркса Елеонора була затятою філателісткою.

Російський імператор Олександр III збирав марки, пакував і складав у коробочки, що зберігалися в письмовому столі. Іспанський король Альфонс XIII вклав у свою колекцію величезні кошти і, тікаючи з країни після революції 1931 року, прихопив її в кількох валізах. Філателістом був і єгипетський король Фарук, який після вигнання в 1952 році розпродував у Європі свої зібрання, де були не тільки сучасні експонати, а й фальшиві марки, за що був оштрафований.

Цікаві факти

·       У 1840-х роках у лондонській газеті «Таймс» було розміщено оголошення невідомого молодика, котрий хотів обклеїти свою спальню гашеними марками. При цьому завдяки допомозі друзів він уже мав 16 000 штук, але цієї кількості було все-таки недостатньо.

·       Марками обклеювали також краватки, капелюхи, автомобілі. У середині XX століття в США, в Балтиморі, вінчальна сукня однієї нареченої була прикрашена 30 000 чистих (негашених) марок, а в Каліфорнії якийсь пастор італійського походження розклеїв на стінах і стелі двох кімнат 149 242 марок. На стелі однією з кімнат таким чином було зображено американський прапор, в якому смуги складалися з італійських марок, а зірки — з американських двоцентових. Пастор збирав колекцію 30 років, і коштувала вона чималих грошей.

·       Представник австрійської гілки Ротшильдів свого часу викупив повністю один із перших випусків афганських марок і спалив потім їх майже всі на очах у агентів найбільших марочних фірм, тим самим нажившись на продажу тих примірників, що залишилися.

7 цікавих фактів про бухгалтерів та бухгалтерію

1. Ще в Стародавній Індії існували фахівці, які займалися обліком ведення сільськогосподарського виробництва. Але як самостійний вид діяльності професія бухгалтера сформувалася в XV столітті в Священній Римській імперії.

2. «Батьком» сучасної бухгалтерії вважається венеціанський математик Лука Пачолі. Він описав в 1494 році процедуру ведення бухга
3. Слово «бухгалтер» походить від німецьких слів Buch – книга і Halter – тримач. Назва професії дуже точно відображає специфіку роботи бухгалтерів в епоху Середньовіччя, адже в ті часи дані про надходження і витрату матеріальних цінностей та грошових коштів заносилися в спеціальну книгу.
4. Недивлячись на те, що основи бухгалтерії мало змінилися за останні 500 з гаком років, існує 4 школи бухгалтерського обліку, кожна з яких практикує свої підходи до роботи – італійська, французька, німецька та англо-американська.
5. Якщо вірити статистиці, 86% співробітників сучасної бухгалтерії – жінки. У ФІДОБАНКу, наприклад, цей показник ще вищий – понад 96%.
6. В Україні день бухгалтера відзначається 16 липня, оскільки саме в цей день в 1999 році був прийнятий Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». А Міжнародний день бухгалтера відзначається 10 листопада.
7. Відповідно до стандартів Міжнародної асоціації бухгалтерів, до професійних бухгалтерів відносяться також аудитори, фінансові директори та податкові консультанти.

лтерського обліку, виведення балансу, ввів спеціальні терміни та знання, необхідні для роботи бухгалтера.

        Шановні учні групи №5 навчальний матеріал та практичні завдання ви знайдете в вкладці Технологія касових операцій.

     Бажаю успіхів у виконанні завдань.

Цікаві факти

    Листування між першими особами держав велося ще з давніх часів. Перші згадки про поштове сполучення (правда, не систематичне) Гетьманщини датуються 17 століттям: ще Богдан Хмельницький вів листування як з провідними політиками сусідніх країн, так і з козацькою старшиною. Процес написання одного із козацьких листів, який навіки залишиться в історії країни та мистецтва, зображений на знаменитій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».  

         У столиці нашої держави пошта з'явилась у 1669 році. Саме в березні цього року гетьман Дем'ян Многогрішний підписав угоду з московським урядом, яка увійшла до історії як «Глухівські статті». В одному із пунктів договору йшлося про те, що потрібно «влаштовувати у малоросійських містах пошту за московським зразком». З того часу київська пошта не раз видозмінювалася. Тепер головний київський (та український) поштамт знаходиться на вулиці Хрещатик, 22.  

       У Львові перша пошта, зроблена за європейським зразком, з'явилась у 1629 році. Король Польщі Сигізмунд ІІІ дозволив італійцю Роберто Бандінеллі відкрити поштове відділення у Львові. У цьому відділенні працювало 12 кур'єрів, один з яких був за головного. Свої листи львів'яни отримували та відправляли щосуботи. Листи зі Львова відправлялись у двох напрямках: через Варшаву до Кракова та Ґданська. Цікаво, що сам Бандінеллі був настільки відданий своїй професії, що й помер, виконуючи обов'язки: він поїхав до Відня, щоб там домовитися про доставку кореспонденції, де й відійшов у кращий світ. Пошта Бандінеллі розташовувалась у кам'яниці на площі Ринок. Нині там знаходиться львівський Музей пошти.

        Пошта, заснована паном Бандінеллі у Львові (1629 рік), вважається найстарішою у Східній Європі. 

     Існувала навіть підпільна пошта України. За підтримки Організації українських націоналістів (ОУН) випускалися спеціальні марки для цієї пошти. Але використовували їх не за прямим призначенням: за допомогою цих марок члени ОУН намагалися привернути увагу світової спільноти до скрутного становища в України.

            Федір Фекета (листоноша, якому встановили пам'ятник у Перечині) щодня долав пішки понад 60 кілометрів. Жив він у селі Тур'ї Ремети, і кожного дня в будь-яку погоду Фекета ходив до Ужгорода по листи, газети та грошові перекази. Називали його «послом». 

        Перший у світі пам'ятник листоноші спорудили у 1838 році у селі Тур'ї Ремети на честь того ж Федора Фекети. Передрікали, що зі швидким розвитком інтернету звичайна пошта скоро взагалі зникне. Проте скільки вже часу багато людей у світі є активними користувачами інтернету, а стара добра пошта все ж існує. І, напевно, буде існувати ще не один десяток років.